Контрреформація була рухом у католицькій церкві, спрямованим на боротьбу з поширенням протестантизму, який виросло на підозрі та непокої реформи християнство в 16 сторіччі. Основними причинами здійснення контрреформації були:

Збереження влади та віри. Католицька церква прагнула утримати свою владу та авторитет у суспільстві, не допускаючи розпаду християнської церкви на різні конфесії.

Збереження моральних цінностей. Контрреформація була спрямована на відновлення моральної дисципліни та порядку в церкві та суспільстві в цілому.

Основними складовими контрреформації були:

Трідентський собор. Був зібраний у 1545-1563 роках для вирішення проблем, які з'явилися у католичній церкві через поширення протестантизму. На соборі були введені ряд реформ, які підсилювали авторитет церкви та боролися з її внутрішніми проблемами.

Єзуїти. Одна з найважливіших організацій контрреформації, заснована св.Ігнатієм Лойолою у 1534 році. Єзуїти були талановитими місіонерами та вихователями, які просували католицизм та боролися з геретиками.

Інквізиція. Була використана для виявлення та покарання тих, хто пропагував протестантизм або інші віровідхилення. Інквізиція була інструментом церкви у боротьбі з ворогами вивержений віри.