Селянин у 16 столітті проводив свої дні важкою працею на землі. Він робив усе можливе, щоб забезпечити себе і свою сім'ю їжею і житлом.

Зранку він рано вставав, адже праця на землі починалася з ранку. Він годував тварин, підготовлював обід для родини, а потім йшов на поле або до саду. Працювати на землі було дуже важко, особливо влітку, коли спека була неймовірною. Селянин мусив зробити все, щоб врятувати врожай від засухи або гризунів.

Увечері він повертався додому, де його чекала втомлена дружина і діти. Селище було маленьким і зручним, але комфорт на тому часі був далеко не ізоляція від застарілих умов. Для вечері родина зазвичай їла місний сир та хліб, а іноді, якщо було удачної здобичі, м'ясо.

Після вечері селянин зазвичай відпочивав, або ж проводив час з дітьми, розповідаючи їм казки або навчаючи ремеслу. У колі сім'ї вони проводили час аж до пізньої ночі, доки всі не лягали спати під звуки ночі.

Так проходив звичайний день селянина у 16 столітті. Він міг бути важким і втомлюючим, але в той же час наповнений родинним затишком і щирий усмішкою дітей. Життя на землі було важким, але селянин був відданий своїй роботі і своїй родині, готовий докладати всі зусилля для їх щастя і добробуту.