Дисидентський рух в СРСР був активним у 1960-1970-х роках і складався з груп людей, які виступали проти політики комуністичного режиму, порушуючи державну цензуру і борючись за права людини, свободу слова та політичних діячів.

Зародження дисидентського руху в СРСР можна віднести до 1960-х років, коли почали з'являтися відкриті листи, петиції та декларації, у яких засуджувалися порушення прав людини та політичні репресії режиму. Один із найвідоміших дисидентів в цей час був Андрій Сахаров, який виступав за ядерний роззброєння та захист прав людини.

Розвиток дисидентського руху в СРСР був супроводжуваний масовими репресіями та засудженнями дисидентів до довгих термінів ув'язнення та таборів. Проте це не призвело до припинення опозиції - наприклад, після засудження Сахарова у 1973 році дисидентські рухи стали набирати більшої популярності та підтримки за кордоном.

У результаті небезпеки для своєї безпеки багато дисидентів були змушені емігрувати за кордон, де продовжували свою боротьбу за права людини та протистояння радянському режиму.