І день пройшов, аж раптом лютує буря,
З нею дощ і грім, вітер виє, неначе ворог,
Чи ж це доля в сценарії просто забула
Тривожні безсонні ночі черпаючи зі скрині.

Неначе з неба палає лютій вогонь,
Земля дрижить, будинки обламуються,
Людські роди злидні й лиха пекельний вихор
Світом ходить, наснившись, шкодить і знищує.

Катастрофа неначе бачить своїх жертв,
Земля під ногами пліткарів скалками стукає,
Пробачте мені, країна моя, за все лихо,
Як люблю тебе, заздрю за таку сукупність бід.