Фермери адаптувалися до умов життя у пустелі шляхом розвитку глибокою корінною системою, що дозволяє їм добувати воду з глибини ґрунту. Вони також мають великі листки, які допомагають їм поглинати максимальну кількість сонячного світла для фотосинтезу.

Сукуленти, з іншого боку, адаптувалися до пустельних умов за допомогою збереження води у своїх в'язких тканинах. Вони мають товсту, м'ясисту структуру, яка дозволяє зберігати велику кількість води для використання в періоди посухи. Крім того, сукуленти мають восковий шар на своїх листках, який допомагає утримувати вологу і захищає їх від випаровування.

Отже, хоча обидві групи рослин успішно адаптувалися до життя в пустелі, їхні способи адаптації відрізняються один від одного, дозволяючи їм ефективно виживати в цьому неблагодатному середовищі.