Держава гетьманського правління визначалася державою монархічного типу, оскільки гетьман був високим чиновником та військовим лідером, який мав практично необмежену владу в державі. Він був обраний шляхтою на посаду гетьмана на пожиття, а його влада передавалася по спадку. Гетьман мав велику владу над військом, а також над цивільним управлінням країною.

Така система правління була типовою для монархічних держав, де влада концентрувалася в руках однієї особи або роду. Гетьманська держава була побудована на принципах централізованої влади, в якій гетьман виступав як монарх, що керував державними справами. Така система дозволяла забезпечити стабільність і порядок в країні, а також забезпечувала велику владу та автономію гетьману.