Утриманню права вето польською Шляхтую сприяло кілька чинників:

Унікальна політична система Шляхти: польська Шляхта, або дворянство, мав сильну політичну владу в Речі Посполитій, яка базувалася на принципі ліберум вето. Кожен член Шляхти мав право блокувати будь-яке рішення сейму (парламенту) за допомогою свого вето.

Діловодство та корупція: унікальна політична система Речі Посполитої вимагала консенсусу між всіма членами Шляхти для ухвалення будь-яких рішень, що сприяло діловодству та корупції серед Шляхти. Це послаблювало їх бажання утратити право вето.

Зовнішні загрози: в період з 16 по 18 століття Реч Посполита була об'єктом агресії з боку сусідніх країн, що змушувало Шляхту залишатись об'єднаною і утримувати свої привілеї, включаючи право вето, як гарантію їх політичної влади.

Культурна та ідентичнісна співдружність: польська Шляхта відчувала сильну співдружність і цінність своєї ідентичності, вкладання в їх права та привілеї, включаючи право вето, сприяло збереженню цієї співдружності та культури.