Чумаки Полтавщини 1849 року – це люди, які ризикнули своїми життями, щоб пронести так звані "чумацькі товари" з університетського міста Полтава в інші регіони України. Ці товари включали собою здешевлені солодощі, сіль, пахарівки і товари для військових.

Чумаки Полтавщини були відомі своєю відвагою і витривалістю. Вони подорожували сотнями кілометрів через території, заселені різними народами, з ризиком впасти в руки злочинцям або ворогам України. Проте це не зупиняло їх у їхніх постійних поїздках.

Щоб зберегти чумацьку таємницю, ремесло чумацтва передавалось з батьків на дітей і вивчалося лише в межах родини. Чумаки відзначалися не тільки своєю майстерністю в роботі з верблюдами та поштовими собаками, але й своєю дбайливістю про свої товари.

У 1849 році чумаки Полтавщини стали жертвами карантинних заходів через поширення холери в регіоні. Вони були обмежені у своїй торгівлі та мусили довести свою витривалість і незламність. Деякі з них навіть пожертвували своїм життям, працюючи на благо свого народу.

Завдяки чумакам Полтавщини 1849 року Українська народність не втратила свого ідентичності та зуміла вижити у важкі часи. Вони залишили свої сліди в історії українського народу як символ відваги, мужності і здатності боротися з будь-якими труднощами.