Перші арабські халіфати, такі як Омейядський та Аббасидський, мали монархічну форму правління, де верховна влада належала халіфу як правопреемнику пророка Мухаммада. Халіф був не тільки світським правителем, а й релігійним лідером для мусульманської спільноти.

У перших арабських халіфатах влада була централізована, але в той же час зберігалася певна децентралізація управління в провінціях. Халіф доручав керування провінціями емірам та вали, що мали значну автономію в своїх районах. Проте кінцеве слово завжди належало халіфу.

Органи влади в халіфатах включали в себе Діван (рада правителів), Емірів (правителів провінцій), Казіїв (суддів) та інших чиновників. Важливим було дотримання шаріату (мусульманського закону) в ухваленні рішень та здійсненні управлінських функцій.

У цілому, організація влади в перших арабських халіфатах була складною та ієрархічною, де халіф мав верховну владу, але для здійснення управління покладався на підлеглих чиновників.