У середині 20-х років 19 століття в Латинській Америці почалася суцільна хвиля національних визвольних рухів, спонуканих різними соціальними, політичними та економічними причинами. Заслугою цих рухів було поява сильних лідерів, які вівши національний стрій, змогли об'єднати свої народи та здобути незалежність від колоніального панування. Наприклад, Сімон Болівар та Хосе де Сан Мартін були ключовими фігурами національних визвольних рухів в Південній Америці.

Паралельно з визвольними зусиллями населення, також важливою була допомога ззовні. Багато європейських країн вийшли на сторону латиноамериканських повстанців, що допомогло їм у боротьбі проти колоніальних сил. Наприклад, важливою підтримкою для повстанців стала підтримка Великої Британії.

Таким чином, завдяки поєднанню внутрішніх та зовнішніх факторів, Латинська Америка змогла здобути незалежність від колоніального панування у середині 20-х років 19 століття.