Сталін відмовився від Нової економічної політики (НЕП) в кінці 1920-х років і перейшов до індустріалізації, оскільки вважав, що НЕП не забезпечував достатнього темпу розвитку Радянського Союзу. Він вважав, що для побудови соціалістичної країни потрібно індустріалізувати економіку, зосередити владу в руках держави і зміцнити контроль над виробництвом.

Індустріалізація була спрямована на збільшення виробництва та підвищення темпів економічного розвитку країни. Цей перехід був супроводжений стрімким розвитком важкої та оборонної промисловості, підвищенням рівня життя населення та модернізацією економіки. Таким чином, Сталін вважав, що тільки індустріалізація може забезпечити сильну, незалежну і розвинуту державу.