Влада китайського імператора, єгипетського фараона і перського царя відрізняється за своїм характером та способом управління.

Китайський імператор мав абсолютну владу над своїм народом, він був вважаний божественним правителем, який мав незаперечну авторитетність. Їхнє правління було основане на ідеї "мандату неба", за якою імператора назначав сам Вищий дух. Це дозволяло імператору максимально контролювати всі сфери життя в імперії.

Фараон єгипетської цивілізації також вважався богом на землі, він мав величезну владу і авторитет у суспільстві. Фараон виступав як сполучник між богами та людьми, його рішення вважалися непротирічними і обов'язковими для виконання.

Перський цар також мав велику владу в своїй імперії, проте відмінність полягала в тому, що перські володарі більше покладали акцент на співпрацю зі своїми підданими та розвиток культури та науки. Вони відомі своєю політикою терпимості та заохочення толерантності між різними національностями та релігіями в своїй імперії.

Отже, влада китайського імператора, єгипетського фараона та перського царя відрізнялася за своїм способом управління, проте у всіх трьох випадках вони мали величезний вплив на свої суспільства і вважалися незаперечними правителями.