Розвиток образотворчого мистецтва на території київської Русі відбувався від VIII до XIII століть. Основними напрямками були мозаїка, фреска, іконопис і монументальна скульптура.

На території Київської Русі розвивалася своя школа образотворчого мистецтва, яка поєднувала в собі вплив візантійської, скандинавської та східнослов'янської традицій. Основними центрами розвитку мистецтва були Київ, Чернігів, Новгород та Галицько-Волинське князівство.

У цей період було створено безліч шедеврів образотворчого мистецтва, зокрема знамениті мозаїки Софійського собору в Києві, фрески Спасо-Преображенського собору в Чернігові та ікони Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.

Розквіт образотворчого мистецтва київської Русі припадає на XI -XII століття, коли у культурному житті держави розпочався радісний злет. У цей час митці вперше використовують для обробки своїх творінь дорогі метали – золото, срібло, дорогоцінні камені.