Ліричний герой у вірші "думи мої, думи мої" - це відчайдушно самотній і меланхолійний індивід, який перебуває в стані внутрішньої боротьби й особистісної роздрібненості. Він відчуває себе відокремленим від оточуючого світу та неспроможним знаходити в собі силу для боротьби. Герой глибоко відчуває безперспективність своєї ситуації і виявляє сумнів у можливості змінити своє життя. Його думки мандрують між сподіваннями та реаліями, проте він залишається власним в'язнем, не знаходячи вихідного шляху зі стану душевного зокрема.