У зеленому полі, серед трави високої,
Танцює весняна дівчина, дівчина Леся зовуть.
Вітерець ласкавий грає з її довгою косою,
І весняні квіти в її вінок заплітають.

Сміються очі її, як ясне небо весняне,
І світиться усмішка, що гріє серце теплом.
І пташки співають пісню, слухаючи її мовчання,
Бо в ній мудрість і краса, а також великий дар слова.

Вінок з трав та квіток вишиває її голову,
І розквітає в їй віра в милосердя та добро.
Давня Весна, Леся Українка, ти нам світло в серце вносиш,
І своїми віршами вічними надію на майбутнє посилаєш.

Нехай живе твоє ім'я в душах українських людей,
І їх серця наповнює теплом та щастям безмежним.
Давня Весна, Леся Українка, хай твоя слава не згасає,
І мудрість та краса твоїх віршів вічно нас вражає.