В поле встали козаченьки,
На руках їх красуні в'язані ленти.
Їхній одяг - яскравий, як райська краса,
В медових очах світиться мудрість і палка воля.

На кіньках вони стрімко їдуть на війну,
Зоряна ніч їх супроводжує тихо.
В серцях козаків горять вогні вітчизни,
Їхній крик - наче грім, що тріскоче далиною.

Вони - справжні сини України,
Не бояться ворога, не бояться стріляти.
Їхній шлях - це слава, свобода, любов,
І вони готові померти за свою землю.

Уже наближається бій і гримлять труби,
Вітер носить пахощі пороху та крові.
Але козаченьки не злякались небезпеки,
Їхні серця вогнем загорілись - все життя до краю.

І коли палахкотить смертна рана,
Їхні душі воскресають у вічній славі.
Бо козак - це не просто слово, це дух та сила,
Що вічно живе у серцях наших країв.