Образ Елізи в творі "Пігмаліон" є дуже динамічним і еволюційним. Починаючи з прийнятого невідомого мовлення та грубого манер, Еліза поступово вдосконалює свою мову, манери та зовнішній вигляд за допомогою професійного викладача говоріння Генрі Гіггінса.

Поступово Еліза втрачає свою селянську акцент і стає справжньою леді, яка викликає захоплення у високому суспільстві. Проте, разом з тим, вона відчуває втрату своєї власної ідентичності і внутрішнього "я". Ця динаміка образу Елізи показує процес трансформації та пошуку самоідентифікації в умовах суспільного впливу.