Сервантес висміяв рицарські романи у своїй творчості, зокрема у "Премудрому ідальго Дон Кіхоті", через їхню ідеалізацію та несправжність. Він показав, що головний герой романів, який відданий ідеалам лицарства, насправді перебуває у вигаданому світі, де його подвиги та вчинки не мають жодного сенсу у реальному житті. Сервантес використовує гумор і сатиру, щоб показати абсурдність та безглуздя ідеалізованого образу лицаря, який віддається увагу тільки фантастичним пригодам і забуває про справжність світу.