У елліністичних державах, що існували після розпаду Александрійської імперії, наука і техніка досягли значного розвитку. Це було пов'язано з децентралізацією влади, що сприяло розвитку досліджень у різних регіонах і цивілізаціях. Основні центри наукових досягнень сконцентрувалися в Александрії, Римі, Антиохії та інших містах.

У цей період відбулося значне розширення знань у таких галузях, як астрономія, математика, фізика, медицина, архітектура та інші. Наприклад, великий внесок у розвиток астрономії зробили вчені такі як Гіппарх, Арістарх та Ератосфен, які внесли значний вклад у вивчення руху планет, визначення географічних координат та інших астрономічних питань.

В області техніки також було багато досягнень, зокрема у будівництві та інженерії. Розвиток мегалітичних споруд, акведуків, доріг та інших інженерних систем дозволив підняти рівень розвитку цивілізацій елліністичного періоду.

Усе це сприяло швидкому піднесенню елліністичних держав у науці та техніці та робило їх одним з найбільш передових та розвинених у той час.