Ставлення Римської держави до християнської церкви змінювалося протягом історії і було неоднаковим. Початково римський імператор Нерон переслідував християн, вважаючи їх винуватцями пожежі у Римі 64 року. Протягом наступних століть християн були переслідувані і катовані різними імператорами через їхню віру та відмову вшановувати римських богів.

Проте ставлення Римської держави до християн почало змінюватися після Константина Великого, який в 313 році видав едикт Мілана, що гарантував рівні права християнам та закінчив їх переслідування. В 380 році християнство було офіційно визнано релігією Римської держави за указом імператора Теодозія І.

Після цього християнська церква стала важливим інститутом у Римській імперії, її ієрархія мала вплив на політичні та соціальні рішення. Проте з часом ставлення до християн почало знову змінюватися під впливом різних імператорів і політичних обставин. Наприклад, імператор Діоклетіан велів провести останню велику переслідування християн у 303-311 роках.

Таким чином, ставлення Римської держави до християнської церкви змінювалося від переслідувань до офіційного визнання і впливу в імперії, а потім знову до періодів напруги і конфліктів.