Никон, патріарх Московський і всієї Русі з 1652 по 1666 рік, провів церковну реформу, яка полягала в упорядкуванні богослужінь, уведенні нових правил для духовенства та вірян, а також уніфікації богослужбових книг. Сутність церковної реформи Никона полягала в прагненні до єднання всіх православних віруючих під єдиними канонічними нормами та обрядами, а також в піднесенні ролі Церкви в суспільстві та покращенні духовно-морального стану народу. Однак ці реформи спричинили конфлікти з консервативними силами у церкві, що вів до Чухонської шишки та Никоніанського розколу в російській православній Церкві.