Вірш "Заповіт" був написаний в екзистенційному кризовому моменті життя Тараса Шевченка, коли він відчував велику душевну та фізичну втому, безнадійність та втрату надій на майбутнє. Шевченко відчував себе самотнім і зневаженим, йому не було де жити та як жити, бувши вирваним з рідної землі. У цей важливий для нього момент він написав вірш "Заповіт" як своє свідоме вирішення залишити після себе невмирущий твір, який поширить його голос та ідеї над усіма часами та кордонами.