Одного разу молодий Тарас Шевченко вирішив піти на риболовлю разом з друзями до річки. Вони взяли з собою вудки, вузлики, відварені картоплю та велику банку з медом.

По дорозі друзі помітили величезну рибину, яка пливла в річці. Тарас вирішив, що саме цю рибину він хоче піймати. Він став кидати вудку, обмащену медом, в річку і чекав. Пройшло кілька годин, але риба так і не покусилася.

Тарас був вкрай розчарований, але не втратив надії. Він вирішив спробувати ще раз і надіслав у воду вудку з кубиком картоплі. І ось, через деякий час, увагу риби привернув запах картоплі, і вона вкусила.

Тарас величезними зусиллями витягнув рибу на берег. Виявилось, що це була найбільша риба, яку коли-небудь бачили селяни. Вони були дуже вражені, і Тарас почув себе справжнім героєм.

Цей епізод з риболовлі допоміг Тарасу набути впевненості в собі та показав йому, що можна досягти успіху, якщо не втрачати надію та продовжувати намагатися. Ця пригода стала для нього незабутньою, і він завжди пам'ятав її як символ свого боротьби з життєвими труднощами.