Образи літератури доби Відродження, які вважаються "вічними", в першу чергу пов'язані з відтворенням класичних мотивів і тем. Одним з найпоширеніших за цим критерієм є образи міфології, античних богів і героїв, які використовуються в літературі Відродження для підкреслення глибокої ідеї або символіки. Наприклад, поема "Іліада" Гомера була значно відтворена і використана в різних творах Відродження.

Крім того, образи краси, любові, природи також можуть вважатися "вічними" у контексті літературного Відродження. Наприклад, вірші про кохання, описи квітів та лісів, ствердження про красу людського духу - все це загальнолюдські теми, які не втрачають своєї актуальності з плином часу.

Таким чином, образи літератури доби Відродження, які відповідають загальним людським цінностям і мають вічний характер, можна вважати "вічними".