У поемі Байрона Мазепа зображений як єдиний володар України, тоді як насправді він не був гетьманом, а лише гетьманським підданим та представником Козацької Ради.

У поемі Мазепа вбиває свого покровителя, тоді як в реальності він зберігав близькі стосунки зі Шведським королем та Козацьким гетьманом Іваном Самойловичем.

В поемі зазначено, що Мазепа став гетьманом після походження до Петра І, але насправді він став гетьманом ще наприкінці XVII століття, більше двох десятиліть до Петрового царювання.

У реальності після поразки під Полтавою Іван Мазепа був у безвихідному становищі, оскільки втратив велику частину своїх сил та був змушений відступити до Туреччини. Ймовірно, у такій ситуації він не мав би часу на філософські бесіди про долю, а сконцентрувався б на пошуку шляхів виживання та відновлення сил для подальшої боротьби.

Замість розмов про незбагненність долі, ймовірно, Мазепа спрямував би всі свої зусилля на відновлення сил та пошук нових союзників для продовження боротьби. Він міг би говорити зі своїми союзниками про стратегію дій у майбутньому, а з підлеглими - про необхідність єднання та мобілізації для досягнення спільної мети.