З погляду Ч. Дарвіна, довга шия у жирафи могла виникнути через природний відбір. В середовищі, де жирафи живуть, доступ до їжі може бути обмежений. Тому особини з довшою шиєю можуть досягти листя на вищих гілках і отримувати більше їжі, що сприяє їх виживанню та розмноженню. Таким чином, гени, що кодують довшу шию, будуть передаватися нащадкам.

З погляду Ж.-Б. Ламарка, довга шия у жирафи могла б виникнути через спадкову передачу придбаного ознаки. Згідно з ламаркізмом, жирафи, які розтягують свою шийку, щоб досягти вищих гілок, можуть перетворити свої станить на спадкові ознаки і передати їх нащадкам.

Спільним для сучасних еволюційних поглядів та теорії Ч. Дарвіна є те, що обидва вони вважають, що еволюція відбувається через природний відбір - процес, за якого організми, краще пристосовані до свого середовища, мають більше шансів на виживання та розмноження. Обидва також вважають, що генетична спадковість грає важливу роль у процесі еволюції.

Однак відмінністю є те, що у сучасних еволюційних поглядах більший акцент приділяється генетичним механізмам еволюції, таким як мутації та генетичний рознообразія, у той час як у теорії Ч. Дарвіна ці аспекти були менш деталізовані.

Екологічні чинники є факторами еволюції, оскільки вони впливають на відбір і пристосованість організмів до свого середовища. Середовище визначає, які ознаки або характеристики будуть корисними для виживання, і тим самим впливає на розповсюдження та поширення певних генів у популяції. Екологічні чинники можуть включати доступність їжі, клімат, тиск від хижаків та конкуренцію з іншими видами. Таким чином, взаємодія між організмами та їх середовищем є важливою складовою процесу еволюції.