Політика Константина щодо християн відрізнялася від політики, яку проводив Діоклетіан, переважно тим, що Константин ставав на захист християн і визнавав їхню релігію. У 313 році Константин та його співправителі ухвалили Міланський едикт, який закінчив період переслідувань християн у Римській імперії та встановив рівноправ'я різних релігій.

Діоклетіан же вважав християн за загрозу паганській релігії та соціальному порядку і проводив масштабні переслідування, які призвели до смерті багатьох християн. Така політика була спрямована на знищення християнства та відновлення паганських традицій у імперії.