Націонал-соціалістичний режим у Німеччині та фашистський режим в Італії обидва переслідували мету створення сильної і військово потужної держави, яка б могла конкурувати з іншими великими світовими державами. Для досягнення цієї мети обидва режиму вживали ряд соціально-економічних заходів, які включали в себе:

Інustrialization: Обидва режиму ставили на індустріалізацію та модернізацію економіки країни, зокрема шляхом розширення важкої промисловості та виробництва зброї.

Сільське господарство: У Німеччині націонал-соціалістичний режим проводив політику "крові та ґрунту", яка включала конфіскацію землі у євреїв та інших "непродуктивних" елементів населення і передачу її етнічним німцям. У Італії фашистський режим також проводив реформу земельних відносин з метою підвищення продуктивності сільського господарства.

Промисловий спрощення: Обидва режиму вводили регулювання цін, управління виробництвом та контроль над зовнішньою торгівлею з метою забезпечення автаркії.

4.Трудові відносини: У Німеччині та Італії влада підтримувала корпоративну систему управління, яка об'єднувала працівників, роботодавців і державу з метою уникнення соціальних конфліктів та підвищення продуктивності праці.

У цілому, соціально-економічні заходи цих режимів спрямовувалися на максимальне мобілізацію суспільства для досягнення мети створення сильної держави, яка володіла великою економічною та військовою потужністю.