Після завершення Наполеонівських війн Німеччина почала переживати період політичних трансформацій і становлення нових політичних структур. В 1815 році було утворено Німецку конфедерацію, в яку увійшли 39 німецьких держав-сателітів, а Австрія стала лідером конфедерації.

Протягом наступних десятиліть у Німеччині прогресували національно-визвольні рухи, які спрямовувалися на об'єднання держав-сателітів у єдиному національному об'єднанні. З одного боку, протестантська Прусія намагалася об'єднати німецькі землі під своїм лідерством, з іншого боку, ліберальні кілька держав, такі як Баден або Вюртемберг, сприяли демократичним реформам і розвитку конституційних структур.

У 1848-1849 роках в Німеччині спалахнула революція, яка спричинила анулювання конфедерації та проведення обрань до «Великого німецького конституційного парламенту». Проте цей парламент не зміг досягти ні реформ, ні об'єднання країни, і Угода о кровли книгу її окончательное распадение.

Загалом, період 1815-1847 рр. характеризується складними політичними процесами і шуканням шляхів до утворення національної держави Німеччини.