"Пшеничні лани" - це поезія-медитація про природу, про зміну часів, про життя і смерть. В поезії відтворено спокій і гармонію полів з пшеницею, які змінюються зі століттями. Поет розповідає про те, як людське життя тісно пов'язане з природою, як все усе повертається до землі, і як усе минає - і сонце, і пшениця, і людське життя. Поет використовує метафори, яскраві образи, щоб передати красу і неповторність природи, а також важливість цінувати кожен момент життя. Текст наповнений поетичною мовою, яка вражає своєю глибиною і емоційністю.