У 16 столітті православна церква знаходилася у складних умовах, зумовлених політичними, соціальними та релігійними подіями того часу. На території східної Європи протягом цього століття відбувалися численні конфлікти між православними та католицькими силами, що призвело до загострення взаємин між обома церквами.

Запровадження реформації в Західній Європі також позначилося на становищі православної церкви, оскільки розкол та конфлікти між протестантами та католиками змушували православних вірян пошукати нові шляхи в утриманні своїх традицій та віри.

У той же час, в цей період відбувалася піднесення православної церкви в Московії, де православна віра ставала єдиною державною релігією та виражалася у формуванні православної державної ідентичності. Московська православна церква заснувала свій автокефалію від Константинопольського патріархату та почала вплітати церковні принципи у державну політику.

Отже, становище православної церкви в 16 столітті було суперечливим і розмаїтим, залежно від конкретних історичних умов та географічного положення церковної спільноти.